Топ-модель по-українськи 3: Онлайн-щоденник учасниці

Учасниця третього сезону «Топ-моделі по-українськи», 23-річна Настя Лазарєва, на проекті встигала не лише брати участь у випробуваннях і сваритися з дівчатками, а й вести щоденник. У першому випуску – вся правда про те, як проходять кастинги модельного реаліті Нового каналу.

Привіт, мене звуть Настя Лазарєва…

…Я економіст за освітою, але витрачати своє життя на нудну роботу не готова. Тому навчилася заробляти гроші на свої захоплення. Переважно працюю барменом. Але щойно настає весна, я збираю всі свої речі і їду в дитячий табір, де працюю вихователем.

У житті мені не зустрічалися непосильні завдання. Не тому, що мені легко жилося – ні. А тому, що я занадто нахабна і вперта, щоб визнати поразку. Моя нова мета – потрапити на проект.

У мене досить поганий характер: я нахабна, хамовита і вперта. Але саме ці якості відрізняють мене від інших. Дивилася всі попередні сезони, і з упевненістю можу сказати, що не гірша за попередніх учасників.

Я кілька років намагалася потрапити на «Топ-модель по-українськи». Два роки переглядала випуски, раз по раз помічаючи помилки попередніх учасниць і критику експертів. Навчалася на них і марила, як одного разу буду стояти поруч із блискучою Аллою Костромічовою.

Ні для кого не секрет, що кастинг на проект «Топ модель по-українськи» проходить в кілька етапів. Інформацію про це можна знайти на сайті Нового каналу, в YouTube або Instagram. Спочатку потрібно заповнити анкету на сайті, зняти відеовізитку або просто поставити свічку в церкві – можливо, вам зателефонують.

Я робила так два роки поспіль, але дива не сталося.

Тоді без запрошення приходила на локальний кастинг. Це, до речі, не заборонено. Представники проекту приїжджають в різні міста України та попередньо відбирають претендентів на участь.

Топ-модель по-українськи 3: Дві учасниці, програвши онлайн-кастинг, пройшли в сезон

Як це відбувається? Ти приходиш, товчешся в черзі за столом реєстрації, віддаєш свої документи на ксерокопію, отримуєш порядковий номер. А потім проводиш багато часу в очікуванні.

Так, якщо ти серйозно налаштована дочекатися своєї черги, не забудь запастися водою, їжею і максимальним зарядом батареї в телефоні.

Коли черга підійде, тебе у складі конкурсної десятки заведуть у кімнату. Спершу попросять пройтися, потім попозувати на рахунок три-чотири, а потім почнуть ставити запитання. З моделінгом вони пов’язані не завжди. Наприклад, можуть запитати: «Коли почалася Друга світова війна?», «Як звали батька Пушкіна?», «Хто придумав закон Ома?» і таке інше.

Цьому етапу я дала горду назву «оглядини». Представники проекту оцінюють тебе, стежать, як ти реагуєш на запитання, наскільки цікаві даєш відповіді. Якщо тобі вдалося їх здивувати – вітаю, ти вирушаєш на інтерв’ю.

У кімнаті для інтерв’ю тебе чекають приємні журналісти. Їхня мета – розкопати в тобі не просто красиву картинку, а особистість. Витягти на світ історію, завдяки якій тебе можна буде виділити з величезної маси попередниць.

І ось кастинг закінчено. І настає найважчий період – очікування. Все, що залишається робити в очікуванні дзвінка від продюсерів, це ставити свічки, дзвонити феї-хресній і ворожити на кавовій гущі. Якщо подзвонили – значить, ти пройшла на телекастинг. Якщо ні – не опускай рук. Мені з першого разу теж ніхто не передзвонив. Але я не зневірилася – схудла, ще більше знахабніла і прийшла наступного року.

І так, вони мене згадали.

Журналіст каналу поставив запитання в лоба:

– А ти не думаєш, що якщо ми не передзвонили минулого року й не відгукнулися зараз на твою онлайн-анкету, ти нам не підходиш?

– Ні, – відповіла я з незворушним обличчям. – Напевно, ви просто загубили мій номер і не знали, як зв’язатися.

– А якщо ми і цього року тобі не передзвонимо?

– Тоді будемо бачитися як на день народження – щороку в один і той самий час.

Вона посміялася, ми зробили чергові снепи, і через чотири години я вже їхала в потягу Київ-Харків.

За два місяці я прийняла дзвінок від заповітного номера, який починається з 0800…

Радості моїй не було меж, все складалося просто чудово. Я почала зустрічатися з хлопцем, який жив у Києві, хотіла звільнитися з роботи… Справа залишалася за малим: підкорити експертів.

Насамперед я побігла в магазин і купила безпрограшний спосіб – чорні джинси- скінні й білий топ (не пройду – не пропаде). Почала пакувати речі й відправляти до Маріуполя, адже назад до Харкова я повертатися не збиралася.

Дивись: Найсмішніші моменти кастингу на «Топ-модель по-українськи 3»

Настав день Х. Валіза була зібрана на найближчі півроку, у хлопця відпросилася, мамі сказала, щоб не дивилася телевізор (раптом я буду битися чи матюкатися) і вирушила на зйомку.

У павільйоні, де проходила зйомка телекастингів, було нереально холодно. Зігрівало лише приємне товариство Макса «Фізрука» Сосновського та Каті Польченко – учасників попередніх сезонів, які не тільки працювали ведучими бекстейджу, а й класно розряджали обстановку.

Цього року на телекастинг замість двохсот дівчат відібрали триста. Причому ніхто не збирався вибирати з них тридцятку – місць було лише 15. Імовірність, що пройдеш саме ти – 5%. Ще одне нововведення – не всі потраплять до експертів. Щоб зійти на заповітний подіум, треба зробити групові снепи, розбившись на команди по 10 людей. І постаратися виділитися в цьому натовпі. Всі фото в режимі онлайн передавали експертам. Сподобаєшся – покличуть на оглядини, ні – йди собі. Словом, атмосфера в павільйоні нагніталася з кожною годиною.

Зйомки кастингу тривали три дні, і деякі дівчата всі ці три дні провели в «накопичувачі».

Я приїхала на другий день, швидко зробила снепи, і просто тусила з Фізруком і Польченко (так, вони реально класні). Там же я зустріла дівчину на ім’я Маша Міхеєва, з якою ми познайомилися на передкастингу. Її вже взяли у 15-ку, і це додавало мені впевненості.

Дивись: Топ-модель по-українськи 3. Телекастинг. Те, що не покажуть в ефірі

Кожна друга дівчина підходила до мене й говорила, що я схожа на Надю Дорофеєву, а кожна третя питала, чи не дратує мене таке порівняння. Відповім: ні, не дратує. Мати схожість із красивою, популярною та успішною дівчиною швидше комплімент, ніж образа.

Слів «Номер 477» – саме під таким номером я проходила телекастинг – я чекала цілий день. І нарешті дочекалася.

Перед виходом на подіум тремтіли коліна – я боялася оступитися і впасти, затупити і не змогти зв’язати трьох слів.

Подіум був зроблений з пластику, а я – в туфлях на шпильці. Йти було нереально слизько! Дійшла до фінальної точки й зупинилася, як вкопана. Коліна тремтіли.

Експерти поставили мені цілком очікувані запитання: хто я, що я, чим живу. Потім мене попросили пройтися, зображуючи радість. Радість, ага, ну спробуємо. Я занадто розігналася на початку подіуму, посковзнулася, мало не впала, замість нормальної точки почала кострубато кружляти, на зразок танцю, зупинилася і з переляку почала істерично посміхатися.

Найбільше боялася отримати «ні» від Сергія і Соні (завжди вважала їх найсуворішими), але вони сказали «так», і я видихнула з полегшенням. Новий експерт, Володимир Демчинський, сказав «ні». Він бачив у мені кого завгодно – блогера, ведучу, але не модель. Алла теж сказала «так». «Ви в проекті» – заповітні слова, які того дня мріяла почути кожна. А почула я.

Інстаграмми учасниць «Топ-модель по-українськи 3»: Підпишись зараз

Далі мало що пам’ятаю, мене накрили емоції. Прокинулась, коли здавала телефон на зберігання. Адже весь час зйомок учасницям не можна контактувати з зовнішнім світом. Привіт, ізоляція.

Не знаю, як довго триватиме моє перебування на проекті, що зі мною буде відбуватися – це не важливо. Я – учасниця нового сезону «Топ модель по-українськи». Одна з тих, кого вибрали. Та, на яку будуть дивитися мільйони. Та, кого будуть впізнавати на вулицях.