Сергей Никитюк: Сегодня уже никто не хочет делать супермоделей, потому что им нужно платить высокие гонорары

Експерт реаліті «Супермодель по-українськи» розповів про сучасні віяння в моделінгу і стосунки зі своїми підопічними

Напередодні ювілейного, 20-го, сезону Ukrainian Fashion Week журналісти порталу hochu.ua поспілкувалися з модельним скаутом Сергієм Нікітюком і дізналися про правила і особливості модельного бізнесу, феномен Instagram-принцес та успіхи Арини Любітєлєвої.

Сергію, добрий вечір! Першого лютого стартує сезон українських Тижнів моди. Ви – людина, яка стояла біля витоків модельного бізнесу в Україні, тому було б цікаво поговорити з вами про те, що таке український моделінг загалом і зокрема.

Модельний бізнес – це єдиний бізнес, який не потребує спеціальної освіти. Цей той бізнес, який дає можливість побачити світ і заробити відносно великі гроші, не маючи при цьому, повторюся, спеціальної освіти. Достатньо зовнішніх даних, характеру і, бажано, знання англійської. Хоча знання мови прийде в будь-якому випадку.

Можливо, саме тому, що моделінг не потребує спеціальної освіти, і з’явилося це уявлення про «дурних моделях»? Хоча вони з раннього віку навчаються не працювати, а гарувати, вільно говорять англійською, вміють правильно спілкуватися тощо.

Моделі не працюють на землі, вони не доять корів, вони взагалі не займаються фізичною працею – у тому уявленні, яке може бути у пересічного громадянина. Та при цьому, якщо б дівчину з села взяти і привезти на зйомку лукбука у 60-ти образах – я думаю, вона б видоїла ще більше корів, але ніколи більше не повернулася до цієї роботи. Це міф, що модельна робота – це легка праця. Бути успішною моделлю надскладно.

Як ви розумієте, що дівчина може «вистрілити»?

Є якісь моменти, які може побачити будь-хто – модель має бути високою і худою, з доглянутою шкірою. Далі – характер і манера спілкування, те, що іноземці називають personality. У нас є таке поняття, як особистість, а personality в англомовній культурі – поняття ширше, але означає, в принципі, те ж саме. Усі кастинги – живі, тобто будуються на безпосередньому живому спілкуванні моделі і клієнта. Це означає, що людина має вміти у процесі розмови завоювати увагу усмішкою, поведінкою, гумором. Одним словом – харизмою.

Повернемося до теми модельних параметрів. Що відбувається в модельному бізнесі: fast fashion, нові обличчя з’являються кожен сезон, типажі змінюють один одного так швидко, що звичайна людина, яка хотіла б бути у тренді, просто не встигає адаптуватися. Та ще нахлинула популярність моделей із нетиповою зовнішністю, про яких зараз говорять буквально всі у зв’язку з рухом бодіпозитива і руйнування старих стандартів краси.

Нестандартні моделі є, але як окремі випадки, мейнстрим – історія не про них. Основу заробітку моделей складають не кампейни Dior і кутюрні покази, які проходять лише двічі на рік у Парижі, а лукбуки і веб-контент брендів. Весь цей вал роботи падає на дівчат, чия краса зрозуміла кожній людині. А за трендами не встигнеш. Це, звісно, круто, що ти на обкладинці Dazed and Confused, але при цьому в тебе в агентстві імовірний борг. А дівчинка, яка робить звичайні лукбуки, заробляє по 5 тисяч доларів за кожен.

Красиві будуть затребувані завжди. Економічна криза торкнулася не лише нас. Криза у світовому моделінгу зводиться до того, що клієнти не надто й хочуть платити великі гонорари. Історія з топ-моделями була яка: рейтингові роботи підвищували рівень зарплати. Він ставав усе вищим, вищим і вищим і, коли дівчина ставала топ-моделлю, їй треба було платити мільйонні гонорари. Сьогодні ніхто не хоче платити ці мільйонні гонорари, бо мільйонів вже немає. Тому й відбувається fast fashion.

Давайте поговоримо про Арину Любітєлєву.

Я щасливий, що Арина помітно прогресує – багато читає, вивчає англійську, веде відеоблог. Минулого року вона двічі працювала в Мілані, була на Тижні моди у Берліні, працювала в Кореї та Китаї, а тепер – у США. Я думаю, це хороший показник. При цьому Арина підкорила і київський подіум: прилітала переробляти візи, тому потрапляла на кастинги українського Тижня моди. Та в цьому сезоні на UFW вона працювати не буде – зараз Любітєлєва у Нью-Йорку. А минулого тижня в Арини вийшла обкладинка у корейському журналі

У своїх інтерв’ю Арина Любітєлєва багато розповідає про вас. Яку роль ви відіграєте у стосунках зі своїми підопічними – друга, наставника, порадника, «доброго татуся», «поганого поліцейського»? Дієте методом батога і пряника?

Я для моїх підопічних – усе. І в моєму випадку пряників буває вкрай мало – переважно батіг. Я сам вихований у дуже суворій сім’ї, і вдячний батькам за те, що в дитинстві і юнацтві тримали мене в рамках. Думаю, що це не завадить нікому. Менеджер – це людина, яка знає про свою модель усе. Якщо потрібні якісь поради, щось поміняти, прибрати, щось додати – я допомагаю. Не всі дівчатка одразу відчувають, як треба виглядати у Нью-Йорку. А виглядати треба максимально просто: майка, джинси, кеди і якась шкіряна куртка. Крім того, дуже важливо, як виглядає Instagram моделі, тому я чітко стежу за тим, що вони постять, про що пишуть. У Нью-Йорку, наприклад, на композитках у дівчат зазначається ім’я в Instagram і кількість дописувачів.

До речі, про фоловерів та Instagram. Як ви ставитеся до феномену Кендалл Дженнер, Джіджі Хадід і ко – вони по черзі отримують титули «зірок соціальних медіа» від Models.com.

Я навіть не хочу про них говорити. Ці люди розбивають підвалини нашого бізнесу. Вони перекреслюють старання багатьох агентств у пошуку і селекції моделей.

Чому?

Тому що вони не моделі. Вони не виглядають як моделі – невисокі й повненькі. Вони далекі від параметрів, але при цьому працюють краще «справжній моделей».

Ну, і наостанок: як ви оцінюєте стан модельного бізнесу, та й усієї модної індустрії в Україні в цілому?

Наскільки ми успішні? Якщо взяти взагалі весь наш фешн – дизайнерів, фотографів, перукарів, журналістів, стилістів, тобто всіх тих, хто робить fashion, то моделі – найуспішніший сегмент за кордоном. У нас є десятки успішних відомих моделей, які працювали з кращими професіоналами світового масштабу. Якщо говорити про дизайнерів, то у нас є один дизайнер (моя суб’єктивна думка), яку знають і визнають у всьому світі – Віта Кін. Власне, от і все.